Діти з "особливими потребами" — це досить складний, своєрідний контингент. Їх відрізняє ряд особливостей, головна з яких полягає в тому, що результати їх навчання і виховання вихователі чекають достатньо довго, діти не завжди дають "зворотного зв'язку", як їх однолітки, що нормально розвиваються, унаслідок порушення пізнавальної діяльності. Для того, щоб отримати, "відчути результат", необхіднo використовувати в своїй роботі різні методи і прийоми навчального і виховного характеру.
І тут у великій мірі допомагає казка яка надає колосальну коригуючу дію . Казка не лише учить дітей переживати, радіти, співчувати, сумувати, але і стимулює їх до мовленнєвого контакту.
Перше знайомство "особливої " дитини з казкою завжди цікаве. Не дивлячись на те, що вона може поводитися під час цього знайомства по-різному: може виявити цікавість до якого-небудь персонажа казки, до пісеньки, яку виконує дорослий, до ілюстрацій казки. Цей інтерес, як правило, короткочасний. Але це вже результат, бо "особливі" діти взагалі можуть бути байдужі до подій, що відбуваються довкола них.
Казка позитивно впливає на сприйняття "особливих" дітей. Барвисті ілюстрації, красиві лялькові персонажі викликають у них позитивні емоції: радість, сміх. Діти поступово відкривають свій внутрішній світ. Казка підвищує мовну активність дітей. Навіть «немовні» діти намагаються звуконаслідувати персонажам казок на елементарному рівні
Казка робить великий вплив на поведінку дитини, заспокоює її, налаштовує на хороший лад. Казка позитивно впливає на розвиток міміки обличчя "особливих" дітей. Адже їм дуже складно довільно посміхнутися, насупити брови, опустити куточки рота, широко розкрити очі, закрити очі. Казки спонукають дітей до зміни свого мімічного стану. Це особливо важливо для дітей з ДЦП, оскільки розвиток міміки для них, через їх дефект, украй утруднений.
Казка робить величезний вплив на корекцію психічних процесів "особливих" дітей: корекцію мислення (діти засвоюють послідовність епізодів казки, назви основних персонажів, основні звуконаслідування і т. д.), корекцію уваги (діти зосереджують увагу, утримують її порівняно довгий час), корекцію пам'яті (діти запам'ятовують імена основних героїв, характерні ознаки) і так далі.
Казку можна використовувати на заняттях з формування елементарних математичних уявлень, в сюжетно-рольовій грі, на заняттях з формування культурно-гігієнічних навиків, конструювання. Уривки з казок налаштовують дітей на позитивний емоційний фон, концентрують увагу дітей, і, як правило, результат цих занять досить високий.
Недостатність суспільного досвіду, обмеження діяльності, збіднення сенсорного досвіду дуже характерне для більшості "особливих" дітей. І тут робота з казкою надає неоціненну допомогу.
У великої кількості дітей з ООП спостерігається недорозвиток пізнавальної діяльності і незрілість емоційно-вольової сфери.
За емоційними проявами дітей можна умовно розділити на дві групи: "гіперактивні" і "пасивні".
Кожна з груп характеризується певними ознаками.
"Гіперактивні" діти помітні з раннього дитинства. У ясельному віці вони неспокійні, дратівливі, капризні. У дошкільному віці — галасливі, не можуть організувати себе в ігровій діяльності. Поведінку цих дітей відрізняє імпульсивність, рухове занепокоєння, крайня нестійкість довільної уваги. Під час заняття вони схоплюються з місця, хапають різні предмети, не слухають педагога, на зауваження не реагують. У присутності сторонних осіб вони ще більш збуджуются, багато говорять, неадекватно сміються, ще гірше виконують окремі завдання.
Поведінка цих дітей дуже нестійка і залежить від ситуації, в якій вони знаходяться. При щонайменшій зміні ситуації вони ще більш збуджуються. Неорганізованість, поспішність, імпульсивність виявляються особливо виразно в процесі занять. Невміння зосередитися на завданні, відволікання в процесі виконання завдання виявляються в найелементарніших і досяжних для цих дітей видах діяльності.
Дітям даної групи складно виконувати завдання через неможливість дати потрібну вольову напругу.
Емоції цих дітей нестійкі, лабільні, мінливі. Спостерігається підвищена дратівливість, плаксивість, в деяких — схильність до різких афектних спалахів.
У "пасивних" дітей на загальному фоні поведінки переважають мляві реакції. Такі діти не звертаються з запитаннями до педагога, ніколи активно не намагаються дати відповідь на запитання, хоча можуть правильно відповісти. У всяку діяльність вони включаються лише після того, як педагог повторить завдання, додатково простимулює дитину в процесі його виконання. Особливо виразно виявляється млявість в моториці таких дітей.
Пози і рухи їх бідні, одноманітні. Темп рухів сповільнений. Якщо дати дитині самій виконати яку-небудь дію з дрібними предметами, то темп рухів сповільнюється, рухи слабшають, звужуються за розмахом, ніби затихають і поступово зовсім припиняються. У цій групі різко знижена працездатність.
Млявість і пасивність в емоційних проявах виявляється на найраніших етапах їх розвитку. У ранньому дитинстві вони недостатньо реагують на звуки, яскраві предмети. У дошкільному віці не цікавляться іграшками, не граються з дітьми.
Такі діти дуже погано пристосовуються до нової обстановки і часто залишаються розгубленими, загальмованими.
Хоча "пасивні" діти в групі зазвичай дисципліновані, спокійні, старанні, вони все ж мало продуктивні в силу різкого зниження емоційного тонусу. На несприятливі для них умови вони часто реагують ще більшою замкнутістю, зануренням в себе, незрідка наростанням загальмованості, млявості, крайньою сором'язливістю.
Інколи проявляють негативну реакцію у важких для них ситуаціях.
У групу "пасивних" були включені і діти з раннім дитячим аутизмом (РДА) і аутистическими реакціями. Ці діти вразливі, образливі, важко переживають свої невдачі. Їх поведінка характеризується ще більшою замкнутістю, "відходом в себе". Інформацію, отриману на заняттях, вони можуть "видати" в самій непідходящій обстановці, мало звертаючи увагу на оточуюих людей.
Досвід показує, що метафора позитивно впливає на дітей, проте сприйняття казок у "гіперактивних" і "пасивних" дітей різне.
Оскільки поведінка "гіперактивних" дітей відрізняється імпульсивністю, руховим занепокоєнням, крайньою нестійкістю уваги, то на перших заняттях рекомендується зацікавити їх наочними образами казки, віршованою формою викладу матеріалу. Під час заняття діти можуть схоплюватися з місця, хапати різні предмети. Часом доводиться зустрітися з яскраво вираженими неадекватними реакціями дітей на казку, наприклад, сміх замість смутку, печалі і навпаки. Всі неадекватні реакції дітей мають бути обов'язково проаналізовані педагогом з дітьми відразу ж після їх появу. Ігнорування подібних явищ може привести до їх чіткого закріплення надалі на кожну наступну казку.
Поведінка "пасивних" дітей характеризується "гальмівними" реакціями. Саме тому підготовчий етап введення в світ казки триваліший в порівнянні з етапом збудливих дітей. Дітей з РДА необхідно обережно (таємничо) вводити в світ казки. Ці діти — пасивні слухачі, вони можуть швидко "піти в себе", якщо їх не зацікавити. Використання методу шепітної мови дає позитивний результат при роботі з казкою з дітьми з РДА. Діти з РДА з эхолалічною мовою зазвичайпочинають повторювати окремі слова.
Вихователь повинен обов'язково заохочувати дитину і вказувати на ті предмети (образи), які називала "особлива дитина".
"Гіперактивні" діти не розуміють тонких відтінків переживань. Вони не переживають почуття милосердя, жалості, співчуття до персонажів, що попали в біду. Їм "зрозуміліші" і ближчі негативні відчуття: агресивність, дратівливість, запальність, крикливість. Тому необхідно в процесі розповіді казки робити акцент позитивні персонажі казки. "Пасивні" діти, навпаки, переживають почуття жалості, співчуття навіть більшою мірою, ніж потрібно, і це може викликати у них плаксивість, подавленість, зажатість.
Необхідно ретельно обдумувати кожен етап проведення заняття в підготовчий період із загальмованими дітьми, аби надалі не виробити у них асоціацію казки з плачем, переживаннями, сльозами. Діти з РДА на якийсь час можуть "зациклитися" на якомусь "цікавому", новому слові і постійно повторювати його. В даному випадку рекомендується припинити заняття.
"Гіперактивним" дітям невластиве відчуття жалості, переживання інших дітей викликають у них радість, сміх. Цю особливість необхідно враховувати для того, щоб сформувати ці відчуття через казку. Вихователь повинен переживати, сумувати, співчувати персонажам, що попали в біду і потребують допомоги, кинутим, залишеним в безвихідній ситуації."Пасивні" діти і діти з РДА вразливі, недовірливі, слізні, тому дуже важливо не сформувати у них патологічну солодкуватість і підлабузнювання.
Стан "особливих" дітей, їх настрій може визначити миттєвий вчинок, необережно сказане слово вихователь, іншої дитини. Стан дітей може перейти в стан "неадекватної радості", а може, навпаки, перейти в стан крикливості, дратівливості і закінчитися істерикою. Причому передбачити цей результат неможливо, оскільки він може бути і "найкращий", і "найгірший". В даному випадку рекомендується припинити заняття і відновити його в період спокійнішого стану дитини.
Емоції "особливих" дітей нестійкі, мінливі. На одне і те ж явище, що щодня повторюється, дію вони можуть реагувати по-різному. Тому необхідно перед розповіддю казки створити позитивний емоційний настрій, заспокоїти дитину, ввести її в стан таємничості, чаклунства, зацікавленості побачити і почути щось незвичайне.
"Особливі" діти дуже довгий час не розуміють емоційних станів, змальованих на картинках. Тому рекомендується постійно використовувати невеликі потішки, вірші, що відображають емоційні переживання персонажів казок на картинках.
Від першого знайомства "особливих дітей" з казкою залежить їх подальше емоційне відношення до неї. Ось чому необхідно правильно , обережно підійти до першого заняття, на якому дефектолог чи психолог відкриє дитині світ Казки.